Ганна Терещенко і Віталій Болдирєв: «Медаль – це приємне доповнення до гарного виступу»

Для провідної спортсменки Донецької області з ушу Ганни Терещенко 2017-й рік став багатим на міжнародні старти. Чемпіонат Європи з традиційного ушу, Всесвітня Універсіада, чемпіонати світу з ушу (таолу) і в традиційних комплексах – у кожному з них підопічній заслуженого тренера України Віталія Болдирєва вдалося гідно захистити честь Маріуполя, Донеччини та країни.

За підсумками травня і жовтня Ганна та її наставник визнавались кращими представниками неолімпійських видів спорту області. На урочистій церемонії нагородження 22 листопада в Краматорську, де пам’ятні відзнаки та сертифікати на одноразові грошові винагороди їм вручив заступник голови Донецької облдержадміністрації, голова Відділення Національного олімпійського комітету України в Донецькій області Віктор Ремський, один із наших найбільш титулованих спортивних тандемів відновив хронологію сезону, розповів про запоруку успіхів і поділився планами на майбутнє.

Тбілісі – Тайбей – Казань – Емейшань

«Дійсно, цей рік видався дуже важким, – розповідає майстер спорту України міжнародного класу з ушу Ганна Терещенко. – У березні на чемпіонаті України ми відібрались на чемпіонат Європи, який 17-20 травня приймало Тбілісі. Підготовка до нього проходила більше в «домашніх умовах», і тільки напередодні стартів ми відточували майстерність на базі збірної України в Києві. Своїм виступом у Грузії, де нас прийняли дуже здорово, я залишилася задоволеною (Ганна виборола два «золота» – у комплексах без зброї і в розділі «традиційні імітаційні стилі» – прим.).

Другі міжнародні змагання – XXIX Всесвітня літня універсіада – пройшли в Тайбеї в серпні. Готувалися ми до них багато часу, і виступи вийшли чисті: що працювали – те й показали. На жаль, місця розподілилися так, що я стала п’ятою (у розділі комплекси без зброї – прим.).

По приїзду з Тайбея ми залишилися в Києві, де готувалися вже до чемпіонату світу зі спортивного ушу в Казані (28 вересня – 3 жовтня). Там я повинна була робити певні три види, це обов’язкова умова для кожного спортсмена. Також окремою програмою на змаганнях є театралізовані поєдинки – один виступ від країни. Україну тут представили хлопці, і мене тішило, що не треба було готувати ще четвертий вид.

У комплексах без зброї я виступила не дуже впевнено. Незважаючи на те, що я 16 років займаюся спортом, все одно мене до сих пір «трусить», присутнє хвилювання. У категорії було більше, ніж 40 осіб, я виступала 41-а за ліком, і зіграв фактор очікування. На другий день змагань у мене був виступ з короткою зброєю (меч), ​​де, виходячи на килим, я знала, що у мене все вийде. Склалося воєдино все: підтримка тренера Віталія Івановича, який з Маріуполя писав мені повідомлення, тренерів збірної на місці змагань та моя підготовка. Підсумком чого стала срібна медаль.

Після приїзду з Казані ми знову облаштувалися в Києві, адже попереду чекав чемпіонат світу з традиційного ушу в Емейшані (7-11 листопада). Його програма – абсолютно інша, і мені за місяць потрібно було підготувати ще два комплекси, які відрізняються за складністю. Так, наприклад, на чемпіонаті світу зі спортивного ушу я виступала з одним мечем, а на традиційному – з двома. У підсумку, у парному виступі я завоювала «золото», а в комплексах без зброї стала другою – мене обійшла на одну соту бала спортсменка з Росії (Ганна Терещенко – 9,08, Юлія Тіміркіна – 9,09). При цьому хвилювалася я, напевно, тільки під час групового виступу в складі збірної. Адже всімох ми одночасно під музику робили різні вправи зі зброєю, і всі відчували відповідальність. У результаті, наш виступ виявився найкрутішим, і збірна України стала чемпіоном серед багатьох інших країн.

Акліматизація, звичайно, була складною. Але поступово налаштуватися до китайського часу (різниця з Україною +6 годин) допомогла попередня підготовка на київській базі, де ми тренувалися о п’ятій ранку. І як же приємно після всіх зборів-перельотів було повернутися додому до Маріуполя, де мене зустріли так, що я до сих пір під враженням – з феєрверками, квітами, подарунками…».

Вболівальники vs судді

«Китайці є дуже вдячними глядачами, – говорить зі свого досвіду заслужений тренер України з ушу Віталій Болдирєв. – Ще коли ми перший раз потрапили на такий чемпіонат світу (у 2004 році), я звернув увагу, що незалежно від оцінки судді за виступ спортсмена, вболівальники дуже тепло зустрічають тих, хто повністю викладаються і показують дійсно щось цікаве на майданчику. Іноді це дуже дивно виглядає зі сторони. Але якщо спортсмен вкладає у виступ дух, силу – китайці буквально стоячи аплодують. На моїй практиці навіть був один виступ, коли саме вболівальники змусили суддів змінити рішення і вивели спортсмена на призове місце. Це був один із перших чемпіонатів.

Зараз же суб’єктивність судді завжди видно за оцінкою, коли спортсменів починають розставляти в рейтингу з мінімальним розривом. Тоді починаєш замислюватися, які чинники впливають на рішення старшого судді – наприклад, за яку країну виступає спортсмен, і який це день змагань.

На традиції уболівальників у Китаї, звичайно, впливає популярність виду спорту. Крім того, напевно, тільки Китай може задіяти таку кількість волонтерів, залучити стільки матеріальних, технічних засобів у організації заходів. Ми були на багатьох змаганнях міжнародного рівня, але такого розмаху немає ніде».

Про перспективи

«У 2017 році відкрилося відділення ушу в обласній комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі. Таким чином, наші дорослі спортсмени, які раніше не могли реалізувати себе як тренери, тепер мають можливість працювати на офіційній основі. Зараз проходять навчання 6 осіб, і в майбутньому вони будуть показувати результати як тренери саме цієї школи», – зазначає Віталій Болдирєв.

У ролі тренера проявляє себе вже і Ганна Терещенко, яка є студенткою 6-го курсу факультету фізичного виховання Бердянського педагогічного університету. «У секцію ушу ми беремо всіх, незалежно від того, які у кого є задатки, – каже вона. – Цього року ми зробили експериментальну групу, де діти з 2,5 – 3 років починають розвивати в собі різні якості. До 6 років – це сила, швидкість, різкість, просто вміння стрибати на одній нозі. А потім вже поступово їм треба прищеплювати якісь елементи ушу: удари руками, ногами. Хоча хочеться все швидко і відразу (посміхається).

І дорослі, і діти тренуються в спортзалі маріупольської загальноосвітньої школи № 68, де кожен день розстеляємо килим (майже як гімнастичний, тільки пружин там немає), і збираємо. А якби у нас був свій стаціонарний зал, ми б поклали килим не такий, як є, а професійний з Китаю. І, я думаю, було б менше травм, адже підростаюче покоління зараз багато скаржиться на коліна після стрибків».

«Наявність власної спеціальної бази – це одне з основних питань, які нам хотілося б вирішити, – продовжує тему Віталій Болдирєв. – Як і в будь-якому виді спорту, в ушу ускладнюється програма, ускладнюються елементи, і це вимагає спеціального обладнання. Коли ми говоримо, що тренуємося в загальноосвітній школі, іноді іноземні спортсмени нам не вірять. Ми виростили Ганну – гарного яскравого спортсмена, а тепер хочеться побудувати хорошу базу, на якій таких спортсменів буде набагато більше, ніж у даний момент. І, я думаю, з тим ставленням до спорту, яке є зараз в Донецькій області, такий спорткомплекс у нас обов’язково з’явиться».

У чому запорука успіху?

«Загальне і в ушу, і в інших видах спорту – це характер, у першу чергу, – вважає Віталій Болдирєв. – Якщо немає завзятості, цілеспрямованості, якщо дитина не закохана у свій вид спорту і не віддає себе всю, то нічого не буде. У моїй практиці багато талановитих здібних спортсменів, які не досягли тих результатів, які могли б досягти, тільки через те, що їм щось легко давалося».

«Я вважаю, що все дістається наполегливою працею. Тільки цим», – майже повторює слова тренера Терещенко.

«Завжди подобається це в Ганні, – голос Віталія Болдирєва по-батьківськи зм’якшується. – Можливо, це моя заслуга, що я колись вклав їй у голову: важлива не медаль, завойована на змаганнях, а саме результат. Тобто, як саме виступила – сподобалося чи ні, отримала задоволення чи не отримала. А медаль – це як приємне доповнення…». «До гарного виступу», – одночасно вголос продовжують спортсменка і тренер.

Біографічні довідки

Терещенко Ганна Юріївна – майстер спорту України міжнародного класу з ушу (2010), входить до складу збірної команди України з ушу.

Народилась 30 грудня 1992 року в місті Маріуполь. Тренується на базі маріупольської загальноосвітньої школи № 68 під керівництвом заслуженого тренера України Віталія Івановича Болдирєва.

Навчається в Бердянському педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання, 6 курс.

Спортивні досягнення:

– дворазова чемпіонка Європи з ушу 2008 р. (м. Варшава, Польща),
– чемпіонка світу з ушу серед юніорів 2010 р. (Сінгапур),
– срібна призерка чемпіонату світу з традиційного ушу 2012 р. (м. Хуангшань, Китай),
– чемпіонка Європи з традиційного ушу 2013 р. (м. Бухарест, Румунія),
– чемпіонка Європи з ушу 2014 р. (Бухарест, Румунія),
– дворазова срібна призерка чемпіонату світу з традиційного ушу 2014 р. (м. Цичжоу, Китай),
– дворазова чемпіонка Європи з традиційного ушу 2015 р. (Стара Загора, Болгарія),
– бронзова призерка чемпіонату світу з ушу 2015 р. (Джакарта, Індонезія),
– чемпіонка Європи з ушу 2016 р. (Москва, Росія),
– володарка двох золотих нагород IV чемпіонату Європи з традиційного ушу 2017 р. (Тбілісі, Грузія),
– срібна призерка чемпіонату світу з ушу 2017 р. (м. Казань, Росія),
– учасниця ХХІХ Всесвітньої літньої Універсіади 2017 р. (м. Тайбей, Китай) – 5 місце,
– володарка двох золотих і однієї срібної нагороди чемпіонату світу з традиційного ушу (м. Емейшань, Китай).

Болдирєв Віталій Іванович – заслужений тренер України з ушу.

Народився 12 лютого 1974 року в місті Маріуполь. Освіта – вища спеціальна (диплом Запорізького інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного Міжрегіональної Академії управління персоналом, спеціальність «Фізичне виховання»).

Стаж тренерської роботи – 20 років (з вересня 1997 р.). Нинішнє місце роботи: тренер-викладач з ушу в обласній комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі. Тренер вищої категорії.

Вихованці:

– Ганна Терещенко – майстер спорту України міжнародного класу з ушу, чемпіонка України з ушу 2007, 2008, 2011, 2012, 2013, 2014, 2017 рр., переможниця та призерка чемпіонатів Європи з ушу 2008, 2012-2017 рр., чемпіонка світу серед юніорів 2010 р., призерка чемпіонатів світу серед дорослих 2015, 2017 рр., переможниця та призерка чемпіонатів світу з традиційного ушу 2006, 2012, 2014, 2017 рр.;

– Віолетта Чалова – кандидат в майстри спорту України з ушу, чемпіонка України з ушу 2005 р., чемпіонка світу з традиційного ушу 2008 р.;

– Дарина Шульга – кандидат в майстри спорту України з ушу, чемпіонка України серед юніорів 2017 р., переможниця та призерка чемпіонату Європи з традиційного ушу серед юніорів 2015, 2017 рр., призерка чемпіонату Європи з ушу серед юніорів 2016 р.;

– Вікторія Булигіна – кандидат в майстри спорту України з ушу, призерка чемпіонату Європи з традиційного ушу 2015 р.;

– Влада Нестеренко – кандидат в майстри спорту України з ушу, призерка та чемпіонка України з ушу серед юніорів 2013, 2015, 2016, 2017 рр., призерка чемпіонату Європи з традиційного ушу 2017 р.;

– Олена Кулікова – кандидат в майстри спорту України з ушу, чемпіонка світу з традиційного ушу 2004, 2006 рр.

Поділитись