«Олімпійське лелеченя – 2018»: емоції та враження фіналістів з Донеччини

Прекрасною традицією, започаткованою Національним олімпійським комітетом України в 2010-2011 навчальному році, стало проведення Всеукраїнського спортивно-масового заходу серед школярів «Олімпійське лелеченя». Його мета – виховання дітей у дусі олімпійських цінностей та впровадження в суспільстві здорового способу життя, що у свою чергу має забезпечити поліпшення здоров’я нації, її фізичний розвиток і духовне збагачення.

З року в рік до участі у проекті активно долучається Донеччина, команди якої проходять горнило загальношкільного, міського/районного, обласного та всеукраїнського етапів. За підсумками участі у фіналах конкурсу, що традиційно приймає міжнародний дитячий центр «Артек», представники Донецької області неодноразово опинялись у числі кращих. Так, у 2017-му учні Великоновосілківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 святкували перемогу, у 2013-му Красноармійській НВК № 1 був срібним призером, у 2016-му учні ЗОШ № 8 міста Родинське посіли четверте місце.

У 2018 році право захищати честь регіону в столиці України за підсумками обласного етапу виборола команда краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25 під назвою «Зірки Донеччини». До мальовничої Пущі-Водиці поїхали 12 дітей – по 6 дівчат і хлопців: Альона Шереметьєва, Лілія Тарановська, Валерія Кузнецова, Ірина Пономарьова, Марія Бандюкова, Владислава Карнаушко, Кирило Петренко, Юрій Мулик, Богдан Коваленко, Данило Єфремов, Захар Тертишний, Едуард Буряк, яких супроводжували вчитель фізичної культури краматорської ЗОШ № 25, майстер спорту України з легкої атлетики Тетяна Ольхова та стипендіатка Відділення НОК України в Донецькій області, майстер спорту України з дзюдо Катерина Сировацька.

Сповнені емоцій та вражень, учасники Всеукраїнського фіналу розповіли про підготовку, конкурси за програмою заходу (презентація команди, олімпійська вікторина, волейбол, естафети), культурно-розважальну частину, а також поділилися деякими планами на майбутнє.

Єдина спортивна форма

«Коли нам видали нову форму (придбана завдяки підтримці ТОВ «КНАУФ Гіпс Донбас» – прим.), ми були дуже раді, – розповідають школярі. – Спочатку лише побоювались, що жовто-блакитна кольорова гама зустрічатиметься і в інших командах, але насправді виявилось, що такий костюм мала тільки Донецька область».

«Тільки у 4-5 команд були і верхній, і нижній комплекти форми, у тому числі в нас, – додає Тетяна Ольхова. – Більшість мали тільки шорти і футболки, а ми, зважаючи на погодні умови (температура підводила), могли одягати костюми».

Яскрава презентація команди

Альона Шереметьєва: «Нашу презентацію, у порівнянні з обласним фіналом, ми трохи видозмінили, ускладнили. Основа залишилась така сама, але ми додали нові фішки, зокрема, нові види спорту. Серед інвентарю у нас були штанга, прапор, м’ячі. Тривалість – до трьох хвилин. Найскладніше в процесі підготовки було відпрацювати синхронність, послідовність рухів. Дівчата запам’ятали дуже швидко. Натомість, хлопцям презентація далась трохи важче – постійно була плутанина, у який бік повертатися, яку руку підіймати, яка нога йде вправо, яка вліво».

Тетяна Ольхова: «Під час виступу підказувати команді я не мала права. Тільки викочувала їм по черзі інвентар. У нас була гарна акробатика – хлопці робили фляги, усі дівчатка робили «колеса», сідали на шпагати, і нашу презентацію вважали однією з кращих. А в підсумку посіли 8 місце. Ми могли дивитись виступи інших команд, і для себе виокремили 2-3 презентації, які дійсно були кращими за нашу – більш динамічні, насичені. Коли готуватимемось на наступний рік, хотілося б додати більше складності, активності, більше інвентарю (прапори, кільця тощо)».

«Бронза» у олімпійській вікторині

Ірина Пономарьова: «Як готувалися? Збирались усі разом у позашкільний час. Гарним помічником стала «Енциклопедія Олімпійського спорту в запитаннях і відповідях» (має 1800 питань). Окрім цього, спільно розбирали всі питання олімпійської тематики, що знаходили в Інтернеті.

Коли ми зайшли в зал і на попередньому етапі кожному учаснику видали папірці, то деякі питання виявились для нас неочікуваними, бо ми їх не готували. При цьому кожен відповідав тільки за себе, спілкуватися один з одним суворо заборонялось. Також були деякі питання, які ми вчили, але через зайве хвилювання обрали неправильні варіанти відповідей.

Запам’ятався момент, коли можна було отримати лише один додатковий бал. За трьома столами сиділи три команди, і задавалося одне-єдине питання. Нам повезло – зайшло тільки дві команди, у тому числі ми, проте здобути цей додатковий бал ніхто не зміг. Питання, а за ним ще одне були настільки складними, що відповідей не знали навіть у залі!

Загалом конкурс «Вікторина» проходив у три етапи. За підсумками першого далі виходили команди, які набрали більшу кількість балів, що дорівнювала сумі правильних відповідей кожного з 12-ти учасників колективу. Тут серед 25-ти команд ми стали четвертими. Далі у «брейн-ринзі» змагались 9 кращих, їх розподілили на групи по три команди. З кожної групи до фіналу виходив тільки один колектив, і це вдалося нам завдяки правильним відповідям на перші ж три питання з п’яти, які передбачались.

Цікаво, що всі учасники з півфіналу крокували у фінал, коли сиділи за третім столом. І переможцем стала команда саме за цим фартовим столом («БЕМС», Полтавська область – прим.). Хоча коли ми там спочатку опинились, у нас перестала працювати кнопка, потім – лампа, потім щось не те було зі звуком».

Тетяна Ольхова: «Під час підготовки залишали вікторину наостанок – після презентації та естафет, коли діти вже трохи втомились. Я давала завдання кожному вивчити питання, які стосувались конкретного виду спорту (баскетбол, волейбол, легка атлетика та інші), ну і, звичайно, історії олімпійського руху.

Ми посіли призове третє місце, але могли завершити вікторину і на вищій сходинці. Справа в тому, що у фіналі після того, як пролунало питання, була пауза, і головним завданням ставало натиснути кнопку раніше, ніж суперник, але після слова «час». На жаль, ми зробили фальстарт, знаючи правильну відповідь. Певно, був шалений рівень адреналіну в крові. Прикро, адже після того, як ми випали з боротьби за 1-2 місця, ставились питання, на які наші діти знали відповіді, тягнули руки, проте не мали права відповідати».

Волейбольне загартування

Тетяна Ольхова: «До змагань з волейболу ми намагались провести спеціальну попередню підготовку. Але реальність у тому, що в нашій команді немає жодного волейболіста. Дуже добре, що за літо ми навчились грати у волейбол, адже до цього діти знали тільки основи. Напередодні виїзду в Пущу-Водицю всі вже вміли виконувати подачу, вміли пасувати один одному. Боротьба під час змагань йшла на рівних, але доля трохи не була прихильною до нас. Ігри проходили до 10 очок, і, на жаль, завершувались 8:10 не на нашу користь.

Попри все, є помітний позитивний ефект від занять волейболом – у цьому році виставляємо команду дівчат для участі в міських змаганнях серед школярів. Коли я озвучила цю пропозицію, усі відразу відповіли згодою».

«У нас з’явилось прагнення грати у волейбол, адже до цього на уроках фізкультури цього виду спорту в нас не було, – розповідають школярки. – Ми вже дізнались деякі секрети гри. Якщо порівнювати рівень «до» і «після», то сьогодні ми вміємо набагато більше, хочеться вдосконалюватись і надалі».

Насичена освітня програма

Тетяна Ольхова: «Програма поза конкурсними змаганнями була дуже насиченою. Для дітей провели модуль проекту #OlympicLab «Чат з олімпійцями та лідерські якості» за участю олімпійських чемпіонів Ольги Харлан (фехтування) та Олексія Торохтія (важка атлетика). На закриття змагань приїхала і Ольга Саладуха, бронзовий призер Олімпійських ігор у потрійному стрибку з Донеччини. Тому утворилась велика черга з бажаючих поставити питання видатним спортсменам.

Окрім олімпійців, на згадку про цей захід нам вдалося фотографувались і з президентом Національного олімпійського комітету України Сергієм Бубкою, і з міністром молоді та спорту України Ігорем Ждановим.

Діти стали свідками хімічної лабораторії компанії DOW. У конкурсі по визначенню найбільшого об’єму легенів, що передбачав надування кульки, перемогла наша Влада, яка займається легкою атлетикою».

Завершальні естафети

Богдан Коваленко: «Естафети були в останній день. Заздалегідь знаючи їх програму, кожен учасник команди тренував свій етап: обводили фішки футбольним м’ячем, перестрибували через бар’єр, бігли з тенісним м’ячиком, тримаючи його на ракетці. На естафеті наша команда виступила добре, але не вдалося посісти призове місце. Думаю, трохи не вистачило везіння».

Тетяна Ольхова: «Атмосфера була дуже доброзичливою, команди вболівали одна за одну. Донецька область підтримувала Львів, Миколаїв, Чернігів, Суми… Рівень організації, проведення кожного етапу заходу – найвищий».

Плани на наступний рік

Тетяна Ольхова: «Захід передбачає участь команд школярів від 12 до 14 років. Згідно цій умові, зі складу цьогорічної команди виступити в наступному, 2019-му, матимуть змогу четверо: Марія, Влада, Кирило та Юра. Обов’язково будемо готувати команду від школи, щоб добре виступити спочатку на міських, а потім і на обласних змаганнях. Адже «Олімпійське лелеченя» – це проект, який надає дітям спортивну мотивацію, даруючи незабутні спогади та враження».

Поділитись